» Церква у Старому Виткові
Останні новини
Церква у Старому Виткові


Церква Преображення Господнього (побудована 1738 р.) розташована на східній околиці села. У 1859 р. була капітально перебудована, добудовано два бокові розширюючі приділи. У 1879 р. завдяки організації о. Григорія Ясінського обновлено фасади та інтер’єр, підкладено цегляний фундамент на розчині, церковний цвинтар огороджено цегляним парканом.
У 1905 р. парох о. Т. Корчинський організував додатковий ремонт церкви та дерев’яної дзвіниці.
Церква дерев’яна трьохбанна. У плані складається з трьох квадратних зрубів, завершених купольними банями на високих восьмериках. Основи бань з „перехватом". Домінуюче положення займає центральний зруб з банею на ажурному світильнику. Бані бокових зрубів на глухих основах. Рівні по ширині центрального зрубу бокові приділи утворюють хрестоподібну композицію плану. Кути, утворені стінами центрального і східного зрубів заповнені прямокутними в плані приміщеннями ризниці і захристії. Західний зруб продовжений прибудовою тамбура. Бокові приділи покриті двохскатними зі звісом дахами, увінчані банями і тамбуром дашком, що переходить у вузьке піддашшя. Стіни церкви обшальовані дошками із нащільниками. В інтер’єрі простір бані відкритий, в бокових приділах перекриття „лучкових" обрисів. При західній стіні бабинця, що відкривається в неф лучковим вирізом вбудовані хори.

Іконостас

У східних церквах стіна з ікон, яка відокремлює святилище від храму вірних називається іконостасом. Він стоїть на підвищенні - салеї. У давнину всі церкви мали лише бар’єр, що відокремлював вівтар від вірних. Внаслідок різного трактування на Сході й Заході внутрішніх прикрас храму, на Сході бар’єр згодом розвинувся у стіну - іконостас, а образ Тайної вечері перенесено із запрестольної стіни на іконостас, де він займає центральне місце.
Іконостас - представлення правд святої віри, де наочно відображені картини з життя Ісуса Христа і Пресвятої Богородиці.
Іконостас Старовитківської церкви заповнює всю ширину східної частини нефа, силует якого підпорядкований інтер’єрові храму. Цей твір народних майстрів - зодчих XVIII століття є чотирьохярусним. У верхній частині середнього ряду іконостасу - образи дванадцяти апостолів. Посередині іконостаса на підвищенні - образ Спасителя, під його аркою з обох сторін - ікони Божої Матері із вознесеним Христом Ізбавитилем у вигляді малого вівтаря. Посередині першого ряду іконостаса - „царські врата" з двокрилими дверима із м’якого дерева, прикрашені різьбою виноградних галузок, що вказує на наш таємничий зв’язок з Ісусом Христом: як галузки винограду зі своїм коренем - у цьому з’єднанні живуть, а без нього висихають. Так само і людям необхідний зв’язок із Богом.
Медальйони з чотирма євангелістами на „царських вратах" наводять на думку про ціль людського життя. З обох сторін „царських врат" або пресвітерських воріт розміщені входи.
Верхній дерев’яний вівтар разом з іконостасом вирізьблені з дерева, розмальовані та оздоблені золотом і сріблом (так було у 1846 р.), прикрашені витонченими фігурами святих.
У вівтарній частині іконостасу - різьблений, барокової форми вівтар із празниковою іконою Преображення Господнього (XVIII ст.). На стінах інтер’єру - живопис XIX ст., виконаний при священникові о. Г. Ясінському. На жаль, не вдалося встановити прізвищ високого класу різьбярів та художників, які оздоблювали інтер’єр церкви.
Але серед них, очевидно, були майстри із сусіднього хутора Оборотова, майстерність яких передавалася традиційно до кінця XIX ст. Тоді оборотівські майстри виготовляли, зокрема, художні різьблені шафи, одна з яких довгі роки стояла у ванькирі в хаті Онуфрія Дзьобана (Новий Витків). А у XX ст. у Старому Виткові славився різьбяр Осип Пахолюк (глухонімий), автор процесійного хреста тієї ж церкви, оздобленого у стилі художньої вишивки та інших предметів.
Іконостас підкреслює важливі частини св. Літургії. Під час освячення „царські врата“ зачиняються, бо тоді відбувається повторення таїнств великих подій Голгофи. На святе Причастя ці двері відкриваються і Ісус Христос устами священника запрошує вірних, які висповідалися, до Святого Причастя. Тому іконостас служить дорогоцінною рамкою, у якій вміщається глибокий зміст богослужінь східного обряду. На ньому наочно відображені релігійні події, які сприймаються легше, ніж через словесний виклад, де в іконах представлені події з Нового і Старого Завіту.
Іконостас Старовитківської церкви-Преображення Господнього належить до визначних творів народного мистецтва галицької школи. Охоронний № 1403.

Характеристика церкви

В інвентарі старовитківського храму подано загальну характеристику цієї дерев’яної церкви Преображення Господньогою. її зовнішній вигляд: дах покритий ґонтами, всю її оцінено сумою 300 флоринів, дзвіниця дерев’яна - 80 флоринів. На дзвіниці, що зліва перед входом до церкви - чотири дзвони: перший вагою близько 200 кг - вартістю 60 флоринів; другий -вагою близько 120 кг - вартістю 50 флоринів; третій - вагою приблизно ЗО кг - вартістю 15 флоринів; четвертий - вагою близько 20 кг - вартістю 10 флоринів.
Крім того, один служебний дзвоник, що висить у пресвітерії вартістю 2 флорини. Для священника у Старому Виткові були приходські будівлі - житловий дерев’яний будинок у задовільному стані - вартістю 200 флоринів та господарські будівлі з оціночною сумою 80 флоринів.
В інвентарному описі старовитківської церкви з 1846 року зареєстровані ікони та їх тодішня оціночна вартість, зокрема: оздоблені вівтарі вартістю 71 флорин; стара ікона Божої Матері, образ Святого Михайла на полотні; далі образи Святих Василія і Григорія на дерев’яних дошках - оціночна вартість усього - 150 флоринів; образи в пресвітерії: висячий образ Святого Авраама на полотні - 1 флорин; висячий образ Св. Захарії на полотні - 1 флорин; висячий образ Св. Михайла на полотні - 1 флорин; висячий образ Св. Миколая на дереві - 10 крейцарів.
Образи в церкві, серед них виділяються:
- процесійна переносна ікона Божої Матері на дереві;
- процесійна переносна ікона Христа Бога на дереві.
Предмети із золота та срібла:
- келих, всередині позолочений, вартістю 31 флорин;
- чаша з ложечкою, позолочені, вартістю 27 флоринів;
- чаша з ложечкою, позолочені, вартістю 24 флорини.
Різних церковних предметів із міді та латуні - 12 штук вартістю 50 флоринів.
Церковних книг - 16, серед них Євангелії, Апостоли, Требники, Служебники, Ірмологіон. Найдорожча книга тут - напрестольне Євангеліє з оціночною вартістю 8 флоринів.
Окремо визначене в інвентарі Євангеліє в оправі з червоного оксамиту та окуттям з благородного металу - срібла, оціночна вартість 10 флоринів.
Інвентарний опис Старовитківської церкви Преображення Господнього підписали:
- граф Мір, власник дібр більшої посілості села;
- священник, парох Григорій Ясінський;
як неписьменні поставили хрестики замість підписів:
- Василь Іванчук - війт;
- Лука Сологуб - провізор;
- Федько Росинський - присяжний;
- Іван Мотиль - представник громади.
У 1890 р. було збудовано мурований дім для священників, який стоїть і тепер, але із іншими функціями.
Мурована дзвіниця Старовитківської церкви збудована у 1935-1936 рр. на кошти місцевого господаря Петра Пастуха.
До 1962 р. діючою була Преображенська церква у Старому Виткові. В державному архіві Львівської області зберігається „Виписка из протокола № 24 заседания Совета по делам русской православной церкви при Совете Министров СССР 28 ноября 1962 г. гор. Москва", де читаємо: ,,[...]Постановили: Согласиться с предложением о снятиии с регистрации религиозного общества в селе Витков Старий Радеховского района, как прекратившего свою деятельность и переоборудовании церковного здания под склад".
Крім складських завдань, церква деякий час виконувала роль сільського музею. Стала знову діючою на початку 1990-х років.

Дзьобан О. Історія Нового Виткова. - Львів, 2006., ст. 86-90.
Опитування
Всі

Яка пора року Вам подобається найбільше?


Популярні новини