» Дідичі у Виткові
Останні новини
Дідичі Виткова ХVIII-ХХ ст.

Францішек Салєзи Потоцький (1700-1772). Він не користувався симпатією серед магнатів і шляхти. Рідні та інші дідичі уникали з ним зустрічей у зв'язку з його пихою, гордістю, зарозумілістю, непередбачливим характером. Але з ним мусили рахуватися. Жодна важлива справа не була вирішена без його письмової протекції. Без його підтримки в межах його володінь не могли дістати посади. Ні суддя, ні посол, ні єпископ у воєводствах, де були його володіння, більше покладатися на його ласку, ніж на милість короля. З своїми підданими майже ніколи не стикався. Він належав до найбагатших магнатів старої Польщі. Староства з обширними спадковими маєтками охоплювали велику територію із багатьма містами, містечками, селами.

Перша дружина Ф. С. Полоцького - Софія Ржечицька, вдова по Цетнеру, залишила йому великі маєтки; друга дружина, після смерті Софії - Анна Полоцька, власниця великих дібр. У його володіннях було біля 70 міст і містечок, кілька сот сіл, понад 400 тисяч підданих.

18-річний син Ф. С. Полоцького - Станіслав Щенсни - в 1771 р. без дозволу своїх батьків одружився з 16-річною Гертрудою, дочкою сушенського дідича Якуба графа Коморовського (приблизно у 100 разів біднішого від Полоцьких). С. Щ. Потоцький накликав на себе гнів батька Ф. С. Полоцького, який наказав ув'язнити сина, а Гертруду запроторити до монастиря. Виконавці волі пана везли Гертруду саньми, накриту перинами - щоб не було чути її крику - заклику до рятунку. Там вона задушилася. Мертву Гертруду, яка вже чекала дитину, гайдуки кинули в річку під лід. Весною її знайшли рибалки*. Розпочалася довга судова тяганина. Після смерті батька (1772 р.) син С. Щ. Потоцький згодився дати Коморовському відшкодування в сумі 700 тисяч злотих. Коморовські отримали частину відшкодувань, решту маєтками. В 1777 р. у Кристинополі заключено нову угоду, відступаючи Коморовським у спадщинну власність добра: містечко Витків Новий, села Витків Старий, Оборотів, Полове. На початку XIX століття згадані маєтки від Коморовських відкупив Інфляндський воєвода Юзеф Мір (1730-1808) - герб власний. В 1766 р. як буський староста був послом до Варшави від Белзького воєводства. Володів обширними маєтками ключів Радехів, Кам’янка-Струмілова, Витків та Буське староство із резиденціями Радехів, Холоїв. В Радехові збудував палац і вифундував костел, в 1775 р. постарався про утворення польської парохії, заснував кільканадцять сіл і поселень з характерними назвами (Мірів): Юзефів, Сапіжанка від назви дружини, Антонін - від імені сина Антонія тощо.

У своїх маєтках розвивав промисли з 1777 р., отривавши спадковий титул графа.

Дідичі Міри
Фелікс граф Мір, власник Триньчі та Волиці Древлянської, одружився 26.10.1817 р. зі своєю двоюрідною сестрою Агнєшкою Мір, власницею дібр: Радехів, Холоїв, Кам’янка-Струмілова, Ператин, Вілька Сушанська, Витків та ін.

Його внучка Цецилія Мір (1856-1927), власниця дібр: Витків, Холоїв, Полове, Вілька Сушенська та ін., вийшла заміж (1874 р.) у Львові за Станіслава графа Баденього, тоді галицького крайового маршала, члена австрійської палати вельмож.

З того часу до 1939 р. маєтки у Виткові були у володінні графів Баденіх.

Після смерті Станіслава гр. Баденього (1912 р.) власником дібр Старого і Нового Виткова став його син Стефан гр. Бадені. Він був останнім дідичем Виткова.

Цецилія графиня Баденьова в кінці XIX ст.. володіла такими маєтками у Новому Виткові: орна земля - 163 морги; сіножаті -137 моргів; пасовисько - 13 моргів; стави - понад 1 морґ; ліси -1411 моргів; інші угіддя - 14 моргів та одна корчма.

Разом 1739 моргів табулярної власності. Сума ґрунтового податку з цих дібр виносила 1284,88 злотих. Крім того домовий податок становив 180 зл. її маєтками у Старому Виткові були: коршми - 3; ґуральня - 1; бровар - 1; млини - 3; фільварок - 1; орна земля - 377 моргів; городи - понад 5 моргів; сіножаті - 173 морґи; пасовиська - понад 19 моргів; під будівлями - понад 2 морґи.

Разом табулярної власності - 651 морґ 688 кв. сажнів. Сума ґрунтового податку - 296,52 злотих. Домового податку - 40,60 злотих.

Фільваркове господарство
Після скасування панщини в 1848 р. сільське господарство дідичів у фільваркових умовах з оплатою найманих робітників. Влада не зробила нічого для підвищення освіти, фахового рівня робітників. Селяни були позбавлені права користуватися безоплатно лісами і пасовиськами дідичів. Вони неохоче працювали на панських землях за низьку плату, бо занедбували своє господарство.

З метою піднесення рівня своїх двірських земель дідичі засновували товариства „Галицьке господарське товариство“, „Товариство землевласників“, організовували курси агрономічні, ветеринарські, пасічників та ін. Починаючи з 2-ї половини XIX ст. землевласники почали активно застосовувати машини: сівалки „Суперіор“, жниварки і в’язалки фірми „Мак-Комін“, молотарки, локомобілі „Рансам“ та ін. Почали застосовувати більш врожайні сорти: саксонське жито, пшеницю, інші культури. На полях Баде-нього запроваджували такі культури як цукрові буряки і хміль, відгодовували племінну худобу тощо.

Щоб збільшити прибутки від орної землі на Старовитківському фільварку, старались краще її удобрювати, обробляти. Результат було добре видно, порівнюючи наглядно ріст зернових культур на полях графа Баденього із полями індивідуальних рільників.

Дзьобан О. Історія Нового Виткова. - Львів, 2006., ст. 70-73.
Опитування
Всі

Яка пора року Вам подобається найбільше?


Популярні новини