» Федір Білоус
Останні новини
Федір Білоус


Федір (Теодор) Іванович Білоус (псевдоніми і криптоніми: Ф. Іванович, И. Б., Ф. Б., Ф.И.Б.) народився 27.07.1827 р. в с. Старий Витків тепер Радехівського р-ну Львівської обл.. у сім’ї міщанина-ремісника кравця й кушніра. В 1839 р. закінчив головну чотирикласну школу в Бродах у 1840-1846 рр., вчився у Львівській гімназії, а в 1847-1854 рр. - у Львівському університеті, де закінчив богослов’я та філософський факультет.
Вчителював у Львові, Тернополі, був директором нижчої гімназії в Коломиї (1861-1868). Викладав у гімназіях історію, географію, німецьку мову. Вчитель Михайла Пав- лика, якому допомагав матеріально, як і багатьом іншим учням. В 1861-1867 рр. та 1870-1876 рр. був послом до Галицького сейму, де виступав в обороні та в інтересах українського народу, піклувався його матеріальними та духовними потребами. Виступав з пропозиціями та проектами відкриття ремісничих шкіл, українських гімназій в Залі- щиках, Жовкві, Сяноці. Засновник літературного (1863) та один з фундаторів українського літературно-драматичного товариства в Коломиї (1880). Заснував 9 позичкових фондів для бідних міщан, учнів і викладачів гімназії, зокрема у Виткові, Тернополі, Микулинцях, Самборі. Пожертвував 10 золотих ринських на Народний дім у Львові та понад 300 книг для цієї установи. Для матеріальної підтримки навчання українських сільських вчителів Львівської архиєпархії зобов’язався з 1863 р. до кінця свого життя, щорічно давати по 15 золотих ринських. Для школи у рідному Виткові подарував 120 книг, щорічно аж до смерті допомагав їй фінансово. Польські чиновники, обурені його активною громадською діяльністю, скерували на роботу в польське містечко Бохня на посаду директора гімназії (1868 р.). У 1888 р. переведений на пенсію, знову повернувся до Коломиї, де жив до смерті.
Як писав його біограф Ф. Свистун, Ф. Білоус був зразком благотворності. Сам відказував собі у найменших задоволеннях, не винаймав квартири, а спав у гімназійній канцелярії, скромно харчувався і одягався, ходив у чоботях з латками, а зароблені гроші давав на народні цілі - на церкви, бурси, видавництва літератури. Двоповерхову кам’яницю в Коломиї передав на „Білоусів жіночий приют“ - дівочу школу під управою Народного дому у Львові18.
Ф. Білоус разом з братом Михайлом заснував в Коломиї друкарню та видавництво. Він залишив слід як літератор та видавець. У газетах „Слово", „Пролом", „Руська Рада", „Червона Русь", „Бесіда", „Весна" опублікував низку статей з життя Галичини та враження з подорожей. Редагував у Коломиї „Весну", допомагав у виданні журналу „Наука", газети „Руська Рада". Автор творів „Северная любов" (1851), „Записки школяра-путника" (1853), „Церкви руськие в Галиции и Буковине" (1877), „Афоризми Йвана Федоровича" (1882), „Путевьіе записки на Восток" (1889, 1890), „Описание икон по церквам руским, старогреческим", „Устав общества литературного в Коломьш", „Послание к радиховянам" (1876), „Opis awstro-w?gerskyj monarchii" (1886), „Krotki rys rozwoju gimnazyum Bochenskiego" (1887), „Історія князей Острожс- ких" (1883) та ін. І. Франко та М. Павлик високо оцінили його творчість. Помер Ф. Білоус неодружений 15 (27) лютого 1892 р. в Коломиї.
Похорон відбувся 29 лютого при багатолюднім зібранні. 26 священиків відслужили парастас і соборну літургію. Протягом 5-ти годин відбувався той похоронний обряд. Два світські та два духовні представники інтелігенції виголосили прощальні промови. Тлінні останки було зложено в родинному гробівці Білоусів на цвинтарі в Коломиї.
А 7 березня (за н. ст.) 1892 р. у Львові відбулося поминальне богослужіння за упокій душі померлого Ф. Білоуса в церкві Успіня Пресвятої Богородиці. Службу відправив старенький О. Мали- новський з дияконами, а парастас 14 духовних. На престолі було представлено портрет покійного, намальований Корнилом Устия- новичем, три хліби і коливо. Хор питомців духовної семінарії під управою Нижанківського дуже гарно і жалібно відспівав Службу і парастас.
Крім того, було відправлено поминальні богослужіння у рідному Виткові та в деяких селах його колишніми учнями, а тоді священиками.

Дзьобан О. Історія Нового Виткова. - Львів, 2006., ст. 266-269.
Опитування
Всі

Яку соціальну мережу ви відвідуєте найчастіше?


Популярні новини