» Витків під час першої світової війни
Останні новини
Витків під час першої світової війни

Перша світова війна тяжко позначилася на долі України, поділеної кордонами, а з часу війни, ще й фронтами. Вона принесла українському народові жахливі страждання та нещастя.

Декілька історичних віх, що передували війні:
28 червня 1914 р. в Сараєві (Боснія) було вбито австро-угорського наступника трону архикнязя Франца Фердинанда. 28 липня Австро-Угорщина оголосила війну Сербії, 1 серпня Німеччина оголосила війну Росії, 3 серпня - Франції, 4 серпня Англії і Німеччині, 6 серпня Австро-Угорщина оголосила війну Росії.

На початку липня 1914 р. Австрія провела часткову мобілізацію резервістів віком від 21 до 42 років, придатних до військової служби в діючій армії. Військовики робили відбір добрих коней, возів, яких конфісковували на потреби армії. Крім того, інтендантська служба організовувала збір зерна, худоби на м'ясо. Австрійська влада оголошувала збір грошей, зокрема добровільної позики на потреби війська. Згідно усних спогадів про ті часи Серафіни Дзьобай (ур. Романюк) позику давали мешканці Нового Виткова як асигнаціями, так і золотими монетами. Значну суму такими золотими грішми зложив Сильвестр Кос - фаховий слюсар і коваль.

Протягом 1914-1918 рр. влада провела 8 таких воєнних позик. Газета „Діло“ влітку 1918 р. публікувала такі оголошення: „Хто підписує VIII воєнну позичку, повинен се вчинити виключно через свій власний український банк“

1-го серпня 1914 р. у Новому і Старому Виткові як і в інших містах і селах Галичини влада розклеїла оголошення з наказом про мобілізацію чоловіків, котрі числились військовозобов'язаними, віком до 42 років, з тим, щоб протягом 24 годин прибули у розпорядження військового командування в Радехові. Резервісти Виткова висповідались у церкві, а 2 серпня після Служби Божої фірами їх відвезли до Радехова. їх військовий вишкіл проходив у Радехові приблизно протягом 2-х тижнів, а пізніше за селом Холоїв вони провели навчання, наближене до бойових дій.

У повіті панувала напружена ситуація. До Нового Виткова, подалі від фронту, було евакуйовано Радехівське староство з усім своїм адміністративним апаратом.

15 серпня біля Стоянова відбулася битва російських військ з австрійськими підрозділами. 23 серпня Радехів вже був у руках царських солдатів.

Російська армія - кавалерія, піхота, артилерія проходили через Витків на захід. Окремий підрозділ діючої армії влаштував у Новому Виткові привал для відпочинку. На Вигоні розмістили похідні кухні. Солдати частували-пригощали дітей цукром, обмінювали цукор у господарів на яйця, курей тощо. Від Кристинополя з-над Західного Бугу доносився гуркіт артилерійської канонади. Незабаром у містах і містечках в окремих селах появилася царська адміністрація, прибули російські „батюшки“-попи.

Восени 1915 р. російські війська відступали під натиском німецьких, австрійських частин та загонів Українських Січових Стрільців. Відступаючи, вони забирали церковні дзвони на потреби боєприпасів. Забрали дзвони в Нестаничах, Сушні, Ордові, у вересні 1915 р. забрали всі дзвони в Холоєві. Забрано два гарнітури гармонійних дзвонів, разом 8 штук, у Новому й Старому Виткові, закуплених щойно перед війною за 11 тисяч корон. При здійманню дзвонів неприятелем, дзвіниця була пошкоджена. В Сушні будинки пароха російські солдати розібрали на окопні укріплення.

В кінці серпня - на початку вересня російські війська стримували наступ австрійської та німецької армій. На полях між Половим і Старим Витковом в окопах москалі старались стримати наступ австріяків. Противники використовували артилерію та штикові атаки. Було багато вбитих та поранених. Під час цієї битви в с. Полове згоріли парохіальний дім і всі будівлі пароха.

Разом з російськими відступаючими військами з Виткова виїхали троє господарів. З с. Полового евакуювався з москалями парох села Лаврентій Діяковський. При відступі російських військ біля Радехова відбулася велика битва з переважаючими силами австрійської армії, - убитих російських солдатів та офіцерів поховали пізніше недалеко дороги Радехів-Львів.

Допомога влади зруйнованому господарству
Господарська комісія, створена розпорядженням Галицького намісництва, у своїх звітах зазначила, що Радехівський повіт, як надграничний, більше знищений, ніж місця середньої і західної частини краю. Фільварки оголені від живого і неживого інвентаря, знищені всі ґуральні, сільськогосподарські машини, збіжжя і цілий доробок. Спалено 1217 будинків, кільканадцять фільварків. Забрано і вивезено на схід частину населення, в 1916 р. мобілізовано до війська решту чоловічого населення, - тоді втрати чоловіків становила 85%41. При відступі російського війська майже вся озимина на полях була знищена, а спізнена осінь унеможливила заново засівати озимину - звідти збір озимого збіжжя в повіті був мінімальний.

Австрійська армія, частина якої дислокувалися в повіті та уряд надавали деяку допомогу сільському господарству. Весною 1916 р. було виділено потрібну кількість зерна на весняний посів, а також допомогу в робочій і тягловій силі. А як же на практиці виглядала ця допомога? Військові коні, щочетвертий день мусили відпочивати, часто підлягали ветеринарному огляду, перевірці возів і упряжки повинні їздити по різні „фасунки“. їздові повинні відвідувати лазню, ходити на охоронні прививки-щеплення. А тим часом робота в полі мала значні втрати, враховуючи і так мінливу погоду.

Зазначимо, що частина зерна виділена на посіви, надійшла із запізненням, частина непридатна до засіву поля, яра пшениця надійшла під кінець квітня, інше зерно надійшло зіпсуте - не надавалось до засіву поля. Зазначимо в додатку, що військові „фурмани“ дома в цивільному, вони були: один з фабрики папіросів, інші помічниками кухаря і вони вперше в житті бачили снопи, не вміли класти їх на вози - в результаті дорога за ними була встелена снопами. Кожний солдат, а зокрема кавалерист, дбав про свого коня - тому орка полів йшла незмірно помалу. Подібна допомога була і від військовополонених царської армії.

У травні 1917 р. через недбальство австрійських авіаторів в Старому Виткові була велика пожежа. (Там біля фільварку дислокувалась летунська військова частина.) Всі будинки пароха, крім плебанії, згоріли. В приході згоріло 25 господарств. Військовики відбудували доми тим, які втратили.

Підготовка і проведення повстання 1918 р.
У 1918 р. керівництво політичним національно-визвольним рухом в Галичині було в руках впливової Української національно-демократичної партії (УНДП). Ця партія мала більшість в Українській парламентській репрезентації австрійського парламенту у Відні. Тоді це була єдина українська партія з мережею повітових організацій. У вересні-жовтні 1918 р. в більшості повітів Східної Галичини значна кількість населення було із лозунгами об’єднання українських патріотичних сил. Неминучість розвалу Австро-Угорщини, її державного правління спрямувало керівництво УНДП розпочати конспіративну підготовку до встановлення українські влади на місцях. До Львова запрошували найбільш відомих українських діячів з повітів, яким ставили завдання створити місцеві комітети, котрі у відповідний момент могли б узяти владу у свої руки. 18-19 жовтня 1918 р. у Львові була створена Українська Національна Рада, яка була легітимізована цісарським маніфестом. 29 жовтня львівська делегація Укрради ухвалила „Устав і інструкції для повітових органів Української Національної Ради“, де були викладені способи організації та компетенція створюваних на національній основі повітових, міських і сільських виконавчих структур.

Керівництво Укрради у Львові очікувало повідомлення з Відня для перебрання влади на місцях і стримувалося від самовільних дій.

Але українське військове керівництво у той час було налаштоване рішучіше. Стало відомо, що з польського боку існує серйозна загроза - тобто 2 листопада взяти влад в свої руки, зокрема ще через те, що в австрійській адміністрації та жандармерії як у Львові, так і в повітах було багато поляків. Треба було їх випередити.

У тій ситуації 31.Х.1918 р. УНРада через своїх кур’єрів передала розпорядження повітовим військовим і цивільним підготовчим комітетам стосовно перебрання влади. Вслід за кур'єрами до ряду повітових центрів було скеровано і відпоручників. Згідно із вищезгаданим „Уставом“ відпоручники УНРади, представляючи останню у політичних, військових і апровізаційних питаннях, мали широкі повноваження стосовно перебрання влади у повітах.

Встановлення українцями влади у м. Львові та в повітах Східної Галичини здійснювалося протягом 1-7 листопада 1918 року. Головними дійовими особами у повстанні були українські військові відділи з розквартированих там австрійських частин, демобілізовані українські старшини і рядові жовніри. З допомогою місцевої інтелігенції, міщан і селян вони, користуючись раптовістю, роззброювали місцеві відділення жандармерії та військові австрійські підрозділи.

У більшості міст і сіл Галичини встановлення української влади обійшлося без кровопролиття, за винятком Борислава, Перемишля, Самбора.
1 листопада 1918 р. Українські Січові Стрільці взяли у Львові владу у свої руки і створили Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР) - першу від XIV ст. українську державу на землях Східної Галичини. Того ж 1 листопада 1918 р. в Радехові група українських фронтовиків обеззброїла жандармерію. А 2 листопада український підготовчий комітет під командою священика Володимира Пелліха офіційно перейняв владу від австрійського старости. На установчих зборах старостою обрано інженера Олександра Ростковича, а міським головою (війтом) обрано Мартина Дибайла. Далі на місцях у містечках і селах вибирали нових війтів (громадських комісарів).

Активну роботу в Радехівському комісаріаті ЗУНР проводив тоді Лука Мишуга, що прибув з Володимира-Волинського; між іншими завданнями, роз'їжджав по селах, проводив агітаційно-роз'яснюючу роботу, заохочував вступати добровольцями до українського війська.

Серед місцевих мешканців повіту, які брали активну участь у встановленні української влади у Виткові та Радехові був Дзьобай Василь Лук'янович (з Оборотова).

Що стосується табору інтернованих у Старому Виткові, то з нього могли інколи полонені „вийти і не повернутись“. Селяни с. Павлів затримали двох таких військовополонених, про що йдеться у звітах місцевої влади с. Павлів.

Польська армія в травні 1919 р. на правому крилі українсько-польського фронту під командуванням Галлера, у складі якого діяли 27-тисячний корпус генерала Одри і 5-тисячна група генерала Кишницького, після напруженого тривалого бою прорвали оборону корпусу УГА - Микитки в районі Белза, захопили м. Кристинопіль. В цих боях був тяжко поранений стрілець Теофіл Слободюк (мешканець Н. Виткова), якому ампутували ногу. 21 травня 1919 р. поляки зайняли Радехів.

З липня 1919 р. під тиском польських військ українська армія залишила Галичину.

Весною 1920 р. почалася польсько-радянська війна, а в серпні Червона армія окупувала Радехівщину. У Виткові та в інших населених місцевостях почали встановлювати радянську владу, велася підготовка до конфіскації та розподілу панських земель між малоземельними сім’ями. Але практично нічого не вдалося зробити, бо армія Будьонного відступила на схід, а з нею і витківський „большевик“ Петро Федорович Демчук.

Йшли бої біля Варшави. 12-15 серпня відбулася вирішальна битва з військами Червоної армії. У цей же час 6-та стрілецька дивізія УНР під командуванням М. Безручка відбивала атаки 1-ї кінної армії Будьонного під Замостям. Більшовицькі сили змушені були спішно відступати. 18 березня 1921 р. в Ризі було підписано мирний договір, за яким Галичина відходила до Польщі, а 14 березня 1923 р. Рада Послів Ліги Націй ухвалила рішення східного кордону Польщі, погодившись з приналежністю Східної Галичини до Польської держави.

Інваліди Першої світової війни Виткова. Серед численної кількості інвалідів у Галичині, які воювали за незалежність України, тут були - Карплюк Олекса та Слободюк Теофіл. Вони числяться серед інших вояків УГА в часописі „Український інвалід“. У 1920-1930-х рр. збирали пожертвування на українських інвалідів. У Виткові були такі жертводавці на згаданий інвалідський фонд, як Собків Петро та Собків Софія, церкви Нового та Старого Виткова

Дзьобан О. Історія Нового Виткова. - Львів, 2006., ст. 73-80.
Опитування
Всі

Яка пора року Вам подобається найбільше?


Популярні новини