» Повинності і данини жителів Виткова
Останні новини
ПОВИННОСТІ І ДАНИНИ ЖИТЕЛІВ ВИТКОВА

Податки підданих
Рустикальний податок австрійська влада накладала на підданих з розрахунку висіяного ними зерна. Піддані селяни давали свідчення про кількість кордів збіжжя, яким вони засіяли своє (рустикальне) поле. Було визначено оподаткувати всі рустикальні ґрунти, а саме селянські та дрібної шляхти, які не мали підданих -податком у 16 % вартості поданого справжнього висіву. Облік податку проводили в той спосіб, що обраховували третю частину висіву на пар, а від решти останнього брали по 20 крейцерів від корця, або без обрахунку на пар - 13,5 крейцарів від корця і 7,5 крейцарів від фіри сіна.

Спочатку були наміри Галицької надвірної канцелярії зробити перегляд того податку, врахувавши врожайну якість окремих ґрунтів. Але губернія, підготувавши вищезгаданий план податку, не погодилась на індивідуальний підхід до якості ґрунтів.

Практично цей податок повідомляли домінії, зокрема про загальну суму рустикального податку на окреме село із вказівкою поділити весь податок між господарями, згідно кількості землі, якою вони користувалися. Отже, домінія (дідич) був останньою інстанцією стосовно індивідуального оподаткування господарств.

Адміністративна і судова влада
До 1848 р. в Галичині місцева влада у містах, які мали свою юрисдикцію, належала магістратам, у селах і містечках - домініям, тобто дідичам, яким належали доми, піддані, яких зобов'язано відбувати повинності. До них відносилась цивільна юрисдикція, спірна і неспірна, над усіма людьми, які замешкали на території домінії, за винятком осіб шляхетського стану, котрі підлягали у першій інстанції до шляхетських судів. У випадках тяжких злочинів вони мали тільки констатувати злочин і провести початкове слідство, а судова розправа і вироки були у віданні окремих державних кримінальних судів.

Місцева адміністрація мала у свому розпорядженні місцеву поліцію, ведення податкових книг, стягнення безпосередніх податків, допомога у справі набору рекрутів. У стосунках з підданими -вимагати виконання відповідних повинностей, могли карати за непослух до 8 днів арешту, кайданами, примусовою роботою і нарешті позбавити землі. Виконувати ці обов'язки повинні були дідичі, але переважно їх заступали кваліфіковані службовці, які називались мандаторами. Поряд з цим у селах і містечках була місцева старшина: війт і кілька присяжних. Вони були виконавчим і допоміжним органом домінії. їх обов'язком було лагодити спори, поки вони не дійшли до домініальної влади.

Цісарським патентом від 17 квітня 1848 р. було скасовано панщину і відсторонено дідичів від суддівства та адміністрації. І хоч 17 березня 1848 р. був виданий тимчасовий волосний статут, він в Галичині не діяв і давні порядки продовжувались до 1856 р., коли згідно нового законодавства, яке враховувало скасування панщини, було введено повітову адміністрацію. Тоді відділено двірську адміністрацію з начальником двірських маєтків від громадських справ. Місцевим керівником сіл і містечок був війт з присяжними, яких обирали господарі, що платили ґрунтовий податок і ремісники, які сплачували заробковий податок. Війт був також виконавчою владою - за дорученням вищестоящих властей, слідкував за спокоєм, безпекою і виконанням розпоряджень. Майно ґміни було в адміністрації війта і під наглядом повітових властей. Цей закон тривав до нового розпорядження властей від 12 серпня 1866 р., який був чинний в основних рисах до розпаду Австро-Угорської імперії. Це було так зване Галицьке краєве положення, згідно з яким організовувались повітові громади (ґміни).

Торговий шлях через Витків
Витків розташований на торговому шляху із заходу на схід, у вужчому складі — від Сокаля до Бродів. Купці, які користувалися цим шляхом, повинні були сплачувати мито. Мито - як загальна назва поборів від перевозу товарів через кордони, а також за користування шляхами, мостами, ринковими спорудами тощо. Мито спочатку було в основному джерелом доходів держави. В пізніші часи служило засобом вирівнювання цін для охорони від іноземної конкуренції. Мита - це різноманітні торгові оплати, - державні, громадські приватні.

Австрійська влада брала під контроль митні шляхи. Зокрема Львівський крайовий уряд 14.08.1835 р. підтвердив дистанції між населеними пунктами по всій лінії від Жовківської границі, а саме перед містечком Новий Витків, де починалася митна лінія Бродівського округу, до державного митного переходу в Бродах.Згадана митна лінія проходила через такі села і містечка: Полове, Радехів, Хмільно, Лопатин, Станіславчик, Монастирок, Губисько, Рожнів, Заболотовці, Висоцько, Голосковичі, Суходоли, Пониква Велика, Волохи, Черниця, Паньківці, Палікрови, Кутище, Підберізці, Ратище, Листопади, Залізці, Гренів і дальше через ліс до Бродів.

Від Нового Виткова митна лінія у протилежному напрямі проходить на північ і захід до Сокаля.

Торговий шлях через Витків на Броди йшов польовими дорогами із зрозумілими труднощами і незручностями транспортування товарів. Ним перестали користуватись у 2-й половині XIX ст. у зв'язку з будівництвом нових доріг. Залізничну колію Львів-Броди збудовано в 1869 р., дорогу Стоянів-Львів з твердим покриттям зроблено у 1879-1889 рр., а залізничну колію Львів-Стоянів пущено в експлуатацію в 1909 р. У 1870-х рр.. проведено шосейну дорогу Львів-Сокаль.

Господарський уклад села
На початок австрійського панування в Галичині створюються статистичні документи, пов'язані із запровадженням загального поземельного податку. Перша спроба виготовити податкові фасії (зізнання самих оподаткованих) про одержувані ними доходи, згідно розпорядження австрійських властей від 16 квітня 1772 р., - не вдалась. Державці королівських маєтків або не виконували розпорядження, або надислали такі фасі!, що були непридатні для оподаткування.

Друге розпорядження виготовити фасії від 22 грудня 1772 р. шляхта теж не виконала, незважаючи на погрози та накази властей.

Наступними заходами стосовно податкових фасій були:
1) податковий патент від 25 лютого 1774 про обчислення кожною домінією загальної суми всіх доходів від своїх маєтків, а також розміру видатків на ведення господарства та кількості продуктів, що їх вона здає як військові поставки;
2) податковий патент від 18 квітня 1775 р., т. званий рустикальний податок з усіх селян і міщан, що користуються підданчими землями, доходи з яких не вказувались у панських фасіях.

Ліси Виткова
На початку XIX ст. дідичі Коморовські були власниками лісів у Новому Виткові загальною площею 2018 моргів, із значною кількістю дубів - патріархів українських лісів та сосон, придатних для будови.

Старий Витків мав ліс “Кацинь”, де найбільше грабини, а частково дуби і сосни, ліщина та інші породи дерев - всього понад 219 моргів.

Повинності і данини підданих Виткова
Християни і євреї, які мешкали в Ринку міста Виткова зобов'язані платити чинш (плата за вживання нерухомості) згідно з записами в інвентарі, тут же з своїх площ по два косарі висилати на паські лани і по 4 копи снопів віджати панського збіжжя, або ж заплатити за кожного косара по 1 золотому ринському, а за кожну копу збіжжя по 26 грошів.

Подимного з винниць - по 4 зл. ринських на рік, а також бражна повинність - всього разом по 24 зл. ринських. Крім цього, усі працюючі у винницях платять по 5 злотих ринських до міської каси.

Християни за ринком міста, ті, котрі мешкають на передмістях, - платять чинш згідно з інвентарем, рівно ж віджинають стільки ж кіп збіжжя, як записано в інвентарі.

Цілоґрунтові (ланові) старовитківські та оборотівські піддані влітку і взимку відробляють панщини по 3 дні в тижні; півґрунтові (півланові) по 1,5 дня в тижні, також тягло, а огородники - 1 день-в тиждень відробляють пішо. Крім цієї панщини старовитківські цілоґрунтові (ланові) піддані - 6 корців, а півґрунтові (півланові) здають по 3 корци вівса та ціпового 1 корець і 32 гарнці щорічно.

Крім того, цілоґрунтові (ланові) повинні давати дідичеві щорічно 1 каплуна і 10 курей, півґрунтові (півланові) - пів каплуна і 5 курей ренти. Тут же ланові повинні здавати у двір дідича 6 мотків, а півланові - 3 мотки на аршинове мотовило 20 паєм, а властиво по 30 моток прядива з панського волокна. А оборотівські піддані крім панщини і чиншу, записаних на них, ані вівса, ані каплунів, ні курей не дають.

Взагалі всі піддані, як міщани, так і передміщани, а також піддані старовитківські і оборотівські бджолину десятку цілого пня не дають [...], від кожного пня платять по 7 і пів гроша.

Дзьобан О. Історія Нового Виткова. - Львів, 2006., ст. 38-60.
Опитування
Всі

Яку соціальну мережу ви відвідуєте найчастіше?


Популярні новини