» Рід Білоусів
Останні новини
Рід Білоусів

Родовід Білоусів я розпочну із Опанаса, який жив у селі Виткові наприкінці XVIII - початку XIX століття. На той час він був освіченою людиною, бував у Варшаві, в Парижі. У юнацькі роки сплавляв по ріці Буг дерево з лопатинських і сокальських лісів. Дерева звозили з навколишніх лісів до Кристинополя (тепер Червонограда), Сокаля і Добротвора. Весною збивали плоти і по Бугу та Віслі гнали їх до моря. Часом на плотах транспортували також зерно і інші товари. Завершивши сплав, плотарі поверталися додому пішки. Опанас говорив: „Що чоловік заробив, те й стратив, а не раз і лиха набрався".
Одного разу, коли О. Білоус повертався додому після сплаву лісу, його вербувальники насильно втягнули до уланського війська. Побував він тоді разом з уланами у Варшаві. А коли серед солдат почалися розмови про війну, вирішив втекти з війська. Коли його частина стояла поблизу Бугу, він, викинувши військовий одяг, втік додому.
Та не довго був на волі. Як тільки Наполеон почав війну з Росією, до хати Опанаса прийшли жандарми і забрали його, спочатку до Золочева, де постригли у гренадери, а потім до Львова. У складі австрійських військ він знову побував у Польщі, з наполеонівськими військами опинився на просторах Росії. А потім - втеча зі Смоленська, повернення додому. Дещо згодом - знову війна, але вже разом з росіянами і німцями - проти Наполеона. Ось так і побував Опанас Білоус у Парижі. Так детально звернута увага на його життєвий шлях тому, що він, по-перше, ніби є живою ілюстрацією історичної долі українського населення Галичини.
До нас дійшли скупі відомості про дітей Опанаса Білоуса. Найбільше ми знаємо про його сина Івана. Його хата стояла у Виткові за містком, над річкою, коло костела, на мочарах. Біля хати був невеличкий садок, за хатою грядки.
Іван Опанасович був кравцем, шив селянам кожухи, опанчі, полотняки. У молоді роки трохи фірманив. Коли був старший, то бував у Києві, Бердичеві, Житомирі. Знав грамоту, любив письменних людей. Ось чому не перечив, а навпаки - сприяв своїм дітям у здобутті освіти.
А їх було в Івана Опанасовича п’ятеро: три сини і дві дочки. Двоє із них стали видатними людьми.
Найстарший Федір народився в 1827 році.
Молодший брат Федора - Михайло, народився в 1833 р.
Яка доля дочок Івана Опанасовича - Марцелі і Теофілії - нам невідомо: вони вийшли заміж, змінили прізвища, що значно утруднило пошук.
Про двох синів - Федора і Михайла - йдеться нижче.
Третій син - Йосип - проживав у Виткові. Тут же помер ЗО листопада 1896 р. У Йосипа було троє дітей - Анна, Михайло і Теодор. Про Теодора Йосиповича, який народився у 1877 р. ми з’ясували, що він також певний час працював у Коломиї, у друкарні Михайла Івановича Білоуса. Був висококваліфікованим поліграфістом, брав участь у випуску газет і брошур. Однак одружився у рідному селі... Прожив 84 роки і помер у 1961 році.
Багато дітей було у Теодора Йосиповича: сини Кирило, Захарій, Йосип і Теофіл, дочки Степанів і Ірина. У Новому Виткові проживав Теофіль Теодорович. Він з гордістю згадував про свій славний рід Білоусів, про те, як мріяли про краще життя його батько, дід і прадід.
- Тепер тільки б жити, та роки беруть своє. Хай же діти мої живуть у добрі, щасті, під голубим і мирним небом. І внуки мої теж. Ось тільки вишні зацвітуть, пригріє сонце і позлітаються вони до мене, ось сюди, на берег нашої річечки.
І дав гортати альбом з фотографіями. Я не можу не бачити, скільки в Теофілія Теодоровича тепла до своїх дітей.
А їх у нього троє: Орест, Марія, Володимира. Орест Теофіло- вич Білоус закінчив Львівський інститут прикладного мистецтва і сьогодні працює головним художником у Львівському Національному музеї. Його дружина - відома львівська поетеса Марія Людкевич.
Дочка Марія проживає у Львові. Вона також продовжує родинну професію поліграфістів - працює переплетником.
Гордився Теофіл Теодорович і своєю молодшою дочкою Володимирою.
Вона - дружина відомого львівського поета Романа Качу- рівського.
Ось такий рід Білоусів, який є гордістю не тільки Нового Виткова, але й нашого району.
Імена Федора і Михайла Білоусів стоять в одному ряду з іменем їх славного земляка Олександра Мишуги, який своїм великим талантом прославив наш край.

Дзьобан О. Історія Нового Виткова. - Львів, 2006., ст. 264-266.
Опитування
Всі

Яку соціальну мережу ви відвідуєте найчастіше?


Популярні новини