» Татарські напади на Україну
Останні новини
Татарські напади на Україну

Польща не мала достатніх військових сил, щоб оборонитись від постійних нападів орд кримських, перекопських, ногайських, заволзьких татар. Вони посилювались чи зменшувались відповідно до політики, яку провадили польські, турецькі та московські правителі.

1490 р. татари спустошили Волинь, заганяючися в Галичину. Весною 1498 р. татари не зустрівши значного опору, спустошили Галичину, взяли в полон біля 100 тисяч людей.

Влітку 1499 р. татари вдерлися у Белзьку землю, а 1500 р. весною сини Менглі-Герея грабували Київщину, Волинь, заходили аж в Белзчину й Холмщину. 1502 р. вони пустошили Галичину, звідти пішли у Люблінщину й за Віслу, спустошили й безкарно відійшли.

Періодично, майже щорічно набігали на наші землі більші або менші відділи татар, забираючи все, що могли нести їх коні, і забиваючи або нищачи решту. Перешкоди їм у тім серйозної ніколи не було. Як і збиралося на них військо і встигало їх захопити (а це було рідко), а навіть погромити (це ще рідше), то відбирало воно лише полон і здобич, а заподіяна руїна зіставалася руїною. Спаленого, забитого, знищеного ніщо вже не в силі було повернути. Французький інженер і військовий картограф, який перебував на польській службі 1630-1640-х рр. Гійом Бо план так описує напади татар на Україну: Орда „може мати від 8 до 10 тисяч чоловік, може підрозділятися знову на 10-12 загонів по 500-600 татар у кожному. Розбігаючись повсюди по селах, вони оточують їх, виставляючи по чотири сторожові пости довкола і підтримуючи великі вогнища впродовж усієї ночі, побоюючись, щоб котрийсь із селян не втік. Потім грабують, палять і вбивають усіх тих, хто чинить їм опір, а тих, хто здався, забирають із собою, і не тільки чоловіків і жінок з немовлятами, але також і худобу, як, наприклад коней, волів, корів, баранів, кіз та ін. Щодо свиней, то увечері їх усіх зганяють, замикаючи у клуні, або в іншій будівлі, а потім з чотирьох кутків підпалюють, у зв’язку з відразою, яку почувають до цих тварин. Потім татари повертаються зі своєю здобиччю до основного табору, який легко знайти, бо він залишив за собою помітний слід, оскільки там скаче понад 500 коней. „Нарешті..., пограбувавши край, вони закінчують свій набіг у безпечному місці, роблять довшу зупинку..., яка триває тиждень, збирають усю здобич, яка складається з бранців і худоби, і ділять її між собою. Ця картина може зворушити найбільш нелюдські серця, коли розлучаються чоловік з жінкою, матір з дочкою без жодної надії ще колись побачитися, бо йдуть у жалюгідне рабство до безбожників магометан, бо зазнають безмежної наруги... Цих нещасних ділять в різні сторони: одних в Константинополь, других у Крим, ще інших в Анатолію...“

У літній час на татар постійно чатує козацька сторожа у степах на відстані 10-15 км одна від другої. Такі сторожі деколи мають смоляні бочки на високих стовпах. При появі татар смолу запалюють, дим з вогнем бачить сусідній сторож, запалює свою смолу і так далі. Козаки-сторожі після того віддаляються, щоб ще особисто повідомити про татар та не попасти до них у ясир.

Великої шкоди завдали татарські наїзники Виткову в 1531 р. вони спалили частину селянських господарств і церкву. В податковому реєстрі в цей рік зазначено, що там обробляли лише 1,5 лана землі.

Наскоки татарських орд на Галичину в 1578 р. мали великий всеохоплюючий характер. Про наслідки татарських плюндрувань сіл, міст і містечок писав польський дослідник А. Яблоновський. Згідно згаданої праці повністю були знищені такі села: Бишів, Витків, Полове, частково знищені та пограбовані: Корчин, Радванці та Воля Радванецька, Тартаків, Рожджалів, Гоголів, Ордів, Зубків, Переспа, Сушно, Нестаничі, Торки та ін.

Якими силами нападали татари на Галичину? Напади татар були таких типів:
1) дрібні - при кількості вершників до 1 тисячі;
2) більші - при кількості вершників понад тисячу;
3) загальні (великі).

Дрібні напади проводили переважно буджацькі орди на землі Червоної Русі. Кримським татарам невигідно було нападати дрібними ордами на Галичину, бо щоб подолати дорогу з Криму до границь Червоної Русі потрібно їм було переважно 30 днів. Дрібні орди кримських татар нападали переважно на села й хутори Київського і Брацлавського воєводств.

Загальні виправи татар відрізнялися від більших не тільки кількістю вершників, але й ширшим обсягом території для пограбувань. Кримські орди у таких виправах були очолювані ханом чи членами ханського роду, а буджацькі очолювали верховні керівники. Напади татар у 1578 р. на Галичину відносяться до загальних - великих.

Крім частих татарських наскоків Галичина зазнавала значних шкод від польських військових підрозділів, їх реквізиції, сваволя при зупинках і переходах через міста і села. Вони чинили великі грабежі, екзекуції, побої людей. Селяни і міщани чинили опір жовнірам, доходило часто до битв, в часі яких міста і села терпіли не менше, ніж в часі татарських наскоків. Не допомагали королівські накази і розпорядження. Жовнірські наїзди, реквізиції майна міщан і селян доводили до повної руїни поселень. Вони відрізнялися від татарських нападів хіба тим, що не брали людей у полон (ясир).

Кримське ханство організовувало татарські набіги. Виходячи своїм корінням з розпаду Золотої Орди, воно виникло в 40-х роках XV ст. і вело систематичні набіги на українські, російські і польські землі. Особливо тяжких ран завдавало українському народові.
Щороку, а в окремі роки й по кілька разів, у т. числі й у зимовий час, татарські орди спустошували міста й села, грабували їх. Цьому лихові важко було зарадити, по-перше через те, що польські й литовські пани мало турбувалися про народ, а зміцнювали лише свої замки, думали про своє багатство, а по-друге, татарські загони уникали збройних сутичок з регулярними польськими армійськими підрозділами, тікали, захоплюючи з собою здобич, у т. числі людей — ясир.

Людей, хто не здавався в полон, рубали татарські шаблі, топтали копита коней, людей гнали в Кафу на невільничий ринок. Села палили не з бажання нищити, а за допомогою диму та вогню повідомляли іншим загонам, що ясир у даному напрямі уже забраний.

За рікою вогні горять
Там татари полон ділять
Село наше запалили
І багатство розграбили,
Стару неньку зарубали
А миленьку в полон взяли,

- сумно розповідає народна пісня.

Щоб визначити рівень спустошень, здійснених татарськими наїздами на Галичину в 1-й половині XVII ст., необхідно мати інформацію про декілька справ, зокрема: хронологію татарських нападів того часу, стан господарства і густоту заселення до і після наїздів татар. Важливою деталлю є дані про те, якими темпами відбувалася відбудова краю після конкретних ворожих нападів та цілої серії наїздів ординців.

Згідно досліджень польського історика М. Горна протягом 1600—1631 рр. Червона Русь мала лише 12 років відносно спокійних і мирних, а в 17 останніх - край пережив біля 26 спустошливих нападів. Відносно найменше татарських плюндрувань згаданого часу зазнали повіти Белзького воєводства: Буський повіт (2-а полов, жовтня 1620 р.), повіти Белзький і Буський белзької часу.

1621 р татари зруйнували міста Стоянів у Белзькому повіті, Буськ і Шуровичі в Буському повіті та приватні села у цьому ж повіті: Островець, Холоїв, Холоївську Волицю, Радехів, Тетевчиці.
Великих спустошень зазнали населені пункти Белзького повіту в 1626 р., а саме міста Августів, Добротвір, Стоянів, села: Холоїв, Тудорковичі, Торки, Радванці та ін.

У 1629 р. Волиця Радванецька Белзького повіту зазнала наїзду ординців. Було спалено 7 будинків (залишилось 17), що становило близько 30% населення знищеного татарами.

Татарські напади привели до значних втрат у господарстві Галичини, у 1-й половині 17 ст. вони спалили біля половини міст і містечок, сіл та ін. поселень, причому окремі села плюндрувались
землі (2-а полов, вересня - 1-а половина листопада 1621 р.), Белзький і Буський повіти Белзького воєводства (кінець січня 22 лютого 1626 р.) Буський повіт зазнав 4 наїзди ординців впродовж вказаного по декілька разів. Голод та пошесті, заразні хвороби, що виникали після цих нападів татар, привели до значного занепаду господарства. Відбудову зруйнованих сіл проводили відразу після нападів ординців. Селяни, що зазнали шкоди, звільнялись від податків, діставали позички від феодалів (посівне насіння, знаряддя праці тощо).

У 1628 р. у жовтні місяці Польща отримала перемогу над татарами, яких було до 60 тисяч на чолі з братом кримського хана Ґалґою та Кантеміром Мурзою, що вдерлися на Покуття й руські землі, а звідтам розпустили чамбули* аж до Сокаля і взяли ясир до 2000 чол.

У середині XVII ст. татарські напади на Галичину на деякий час припинилися. Це було пов’язано з приходом до влади в Бахчисараї Іслам Гірея, якому підпорядковувалися бахчисарайські та перекопські орди. Змінилися зовнішні відносини Кримського ханства з Османською державою. Кримський хан був васалом султана Туреччини і, як відомо, допомагав Б. Хмельницькому.

У 1670-х роках взаємини Османської імперії з Польщею загострилися. У 1672 р. турецько-татарське військо розбило польські військові загони на Поділлі, після чого Польща уклала з Туреччиною принизливий Бучацький договір. І коли польський сейм відмовився його ратифікувати, війна продовжувалась. Турецькі та татарські загони накинулись на Галичину. Львівський історик А. Петрушевич у своєму Галицько-Руському літописі писав, що 1672 року татари спустошили край по саму Віслу і людей множество забрали, старих стинали, села палили.

Дзьобан О. Історія Нового Виткова. - Львів, 2006., ст. 26-31.
Опитування
Всі

Яку соціальну мережу ви відвідуєте найчастіше?


Популярні новини